ПОРАДИ БАТЬКАМ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ
«…А що дитині треба?
Дім красивий, білий.
І, як світлий образ,
Мамин погляд добрий,
Й батька дорогого
Чути добре слово.
А ще гарно б мати
І сестру, і брата…»
Людмила Коваль
Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.
1. ПОРАДИ БАТЬКАМ У ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2. ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ
Рекомендації батькам:
- Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.
- Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.
- Виховання починається із дня народження.
- Перше, із чого дитина починає пізнавати світ,— це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
- У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
- Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
- Турбота батька і матері -- це турбота про здорову сім’ю.
- Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.
- Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.
- Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.
- Готових рецептів сімейного виховання немає.
- Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
Поради для мам:
o Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.
o Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.
o Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.
o Учіть дітей думати не про речі, а про справу.
Поради для тат:
Ø У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. «Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною».
Ø «Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями». (В.. Сухомлинський).
Ø Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.
Ø Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.
Ø Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.
Ø Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.
Ø Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.
Ø Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
Ø Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.
Ø Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.
10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ
I. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
II. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.
III. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
IV. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
V. Не принижуй!
VI. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
VII. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
VIII. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.
IX. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.
X. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки ще з тобою.
Поради психолога
v ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА - Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття. - Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку. - Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку. - Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту. - Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. - Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх. - Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного. - З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника. v ЩО РОБИТИ ЯКЩО...У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА - Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте. - Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій. - Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах. - Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя. - «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування. - «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в морі. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін. v ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА Визначте причини: - Своїм поведінкою показуйте дитині приклад: стримує свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці. - Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти. - Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння. Радимо пограти: - Навчіть вашого малюка розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням. - Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів. - Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика. v РОЗВИВАЄМО МИСЛЕННЯ ДІТЕЙ Батьки дошкільнят найбільше зайняті пошуком відповіді на питання «як і чому вчити дитину?». Вони вибирають з безлічі новаторських методик «саму-саму», записують дитини в різні гуртки і студії, займаються різними «розвиваючими іграми» та навчають малюка мало не з пелюшок читати і рахувати. Що ж таке - розвиток мислення в дошкільному віці? І, дійсно, чому пріоритетно навчати дітей? Як і в будь-якій сфері розвитку особистості, мислення дитини проходить декілька стадій формування. У психології прийнято визначати три стадії розвитку мислення: наочно-дієве, наочно-образне, словесно-логічне. Для малюка, який пізнає світ за допомогою активної роботи всіх органів відчуттів, основою отримання інформації є руховий і дотиковий канали сприйняття. Маленька дитина в період раннього дитинства буквально «думає руками». Від роботи рецепторів цих каналів залежить не тільки їх власна інформація, але також і активність інших видів сприйняття, інших органів відчуттів. Що це означає? Наприклад, зорове сприйняття малюка, його можливості, в порівнянні із зором дорослої людини, дещо обмежені. Дитина не розуміє перспективи - йому здається, що якщо висотний будинок ледве видно на горизонті, то він дуже маленький. Він ще не завжди може зрозуміти тривимірність речей. Малюк не розуміє зорових ілюзій - наприклад, хоче дійти до горизонту або помацати веселку. Зображення для нього - особливий стан предмета, він не вірить, що зображене не існує насправді. Все, що дитина бачить, хоче помацати, подіяти з цим предметом, випробувати його. І чим більше дій вона робить з річчю, тим краще сприймає її властивості, тим краще працює у нього не тільки руховий і дотиковий, але і зоровий канал сприйняття. Наочно-дієве мислення - це метод «проб і помилок». Отримуючи новий предмет, дитина першою справою намагається взаємодіяти з ним - спробувати на зуб, трясе, стукає ним по підлозі, крутить з усіх сторін. У своїй книзі «Дитина вчиться говорити» М. Кольцова приводить в приклад цікавий експеримент: двом групам малюків, які починають говорити перші слова, показували деякі предмети, для запам'ятовування нових слів. В одній групі давали пограти з предметами, в іншій - тільки показували і називали. Діти з першої групи набагато швидше і краще запам'ятовували назви нових для них предметів і вводили їх в мову, ніж у другій групі. Кожен побачений об'єкт для дитини - нова головоломка, яку потрібно «розібрати», а потім «зібрати». Єдине, що його цікавить в ранньому дитинстві - що можна зробити з цим? Тому так небезпечно захоплення новомодними методиками, які пропонують навчання в ранньому дитинстві, спроби розвивати у малюків логіку або основи аналітичного мислення. Чим же займатися з малюком? Частіше включати його в будь-яку побутову діяльність, нехай бере участь у всіх маминих справах - миє посуд, витирає пил, підмітає. Звичайно, від такої «допомоги» мамі іноді доводиться більше прибирати, але ж вчення завжди йде шляхом проб і помилок! Саме в період раннього дитинства дитина пізнає світ в діяльності так активно, як ніколи пізніше. І для освоєння простору, розуміння взаємозв'язку речей йому потрібно якомога більше робити справжніх, осмислених дій, наслідуючи дорослих, а не перекладаючи деталі спеціальної «розвиваючої» гри. Також корисно возитися з різними субстанціями - піском, водою, снігом. Втім, безліч фактур можна знайти і вдома, без будь-яких спеціальних занять - різні крупи, клаптики ганчірочок, посуд і всілякі звичайні побутові речі. У плані творчого розвитку дитина зараз проходить період знайомства з матеріалами, де йому потрібно надати повну свободу і поки не чекати ніяких «виробів» та будь-яких інших результатів. Другий етап розвитку мислення настає приблизно в 3-4 роки і триває до 6-7 років. Тепер мислення дитини наочно-образне. Вона вже може спиратися на минулий досвід - гори вдалині не здаються йому плоскими, щоб зрозуміти, що великий камінь - важкий, йому необов'язково взяти його в руки - його мозок накопичив багато відомостей від різних каналів сприйняття. Діти поступово переходять від дій з самими предметами до дії з їх образами. У грі дитині вже необов'язково використовувати предмет-заступник, вона може уявити собі «ігровий матеріал» - наприклад, «поїсти» з уявної тарілки уявною ложкою. На відміну від попереднього етапу, коли для того, щоб подумати, дитині було необхідно взяти предмет в руки і взаємодіяти з ним, зараз досить представити його. У цей період дитина активно оперує образами - не тільки уявними в грі, коли замість кубика представляється машинка, а в порожній руці «виявляється» ложка, а й у творчості. Дуже важливо саме в цьому віці не привчати дитину до використання готових схем, не насаджувати власні уявлення. У цьому віці розвиток фантазії та вміння генерувати власні, нові образи служать запорукою розвитку інтелектуальних здібностей - адже мислення образне, чим краще дитина придумує свої образи, тим краще розвивається мозок. Багато хто думає, що фантазія - це марна трата часу. Однак від того, наскільки повно розвивається образне мислення, залежить його робота і на наступному, логічному, етапі. Тому не варто хвилюватися, якщо дитина в 5 років не вміє рахувати і писати. Набагато гірше, якщо він не вміє грати без іграшок (з піском, паличками, камінчиками і т.п.) і не любить займатися творчістю! У творчій діяльності дитина намагається зображати свої придумані образи, шукає асоціації з відомими предметами. Дуже небезпечно в цей період «навчати» дитину заданим образам - наприклад, малювання за зразком, розфарбовувати, і т.п. Це заважає йому створювати власні образи, тобто, мислити. v ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ - Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною. - У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити. - Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча. - Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб. - Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки. - Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті. - Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням. - Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою людиною. - Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене - Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також. v СІМ ПОМИЛОК БАТЬКІВ |